Давид серван шрейбер антирак

>Антирак. Новий спосіб життя Текст

Передмова до другого видання

Сімнадцять років тому, здійснюючи експеримент зі сканування мозку, я дізнався, що в мене рак. Пам’ятаю, як стояв у приймальні на десятому поверсі онкологічного корпусу й дивився з вікна на людей, які йшли вулицею, далекі та заглиблені у свої щоденні клопоти. Близька смерть буквально виштовхнула мене з життя, забравши обіцяні ним радощі й цілеспрямовану діловитість. Позбавлений комфортної мантії лікаря та вченого, я став онкологічним пацієнтом. Ця книжка – історія про те, що сталося потім, про повернення до життя та здоров’я, насправді навіть ліпшого, ніж до хвороби, хоча про хворобу я ніколи й не забував. У книжці я розповідаю, як, озброївшись знаннями лікаря й ученого, відшукав у медичній літературі все необхідне, щоб використати свої переваги в боротьбі з раком. Однак найголовніше, книжка пропонує новий науково обґрунтований погляд на рак, що дає всім нам змогу ліпше захиститися від цієї хвороби.

Вихід у світ два роки тому книжки «Антирак» відкрив новий розділ у моїй подорожі життям. Після 14 років мовчанки про хворобу я зміг узагальнити отримані знання й розповісти світові про свої здобутки, розповісти всім тим, хто наляканий, пригнічений, хто втратив надію. Я мав можливість обговорити викладені у книжці ідеї з лікарями, ученими, політиками та громадськими діячами й порівняти свої спостереження з їхнім досвідом. Також я зустрічався з багатьма пацієнтами, яким вдалося змінити перебіг хвороби за допомогою моїх порад. Після виходу книжки 35 мовами майже у 50 країнах світу, коли було продано понад мільйон її примірників, моя переконаність, що ми здатні підсилити природний захист тіла в боротьбі проти раку, тільки зміцнилася. Я твердо вірю, що цей підхід має стати частиною профілактичних або лікувальних заходів для кожної людини. За останні два роки наука надала нові докази, пояснення й перспективи того, як ми всі можемо навчитися зміцнювати здоров’я та вдосконалювати «підґрунтя» фізичних особливостей нашого організму, створюючи протиракову природу всередині тіла; вона також підтвердила, що важливо приділяти увагу тому, як емоції впливають на перебіг онкологічного захворювання.

І все-таки, що нового в цьому виданні?

Унаслідок багатьох дискусій з моїми колегами-медиками – лікарями загальної практики, онкологами, психологами, – і читачами я зрозумів, що вони легше сприймають інформацію про харчування, ніж аналіз відносин між розумом і тілом або обґрунтування вирішальної ролі безпорадності у сприянні раку. Якщо є якась одна-єдина чітка й категорична засада, про яку я хочу розповісти в цьому виправленому виданні, то вона полягає в тому, що ми повинні приділяти якнайбільше уваги взаємозв’язку між тілом і розумом, особливо тривалому негативному впливу безпорадності й відчаю. Коли не зважати на них, ці почуття – тут не йдеться про життєві стреси – роблять внесок у запальні процеси, що, своєю чергою, можуть спричинятися до зростання пухлини. Є справді дієві та прості методи приборкати такі почуття, завдяки чому можна отримувати задоволення від життя й водночас зменшити запальні процеси.

Для цього я повністю переробив Розділ 9 «Протиракова психіка», умістивши до нього нові дані з останніх досліджень, що підтверджують, як важливо звільнятися від безпорадності й відчаю, щоб боротися з раком. Я скористався можливістю й додав історію Келлі, яка у своїй боротьбі з раком молочної залози великою мірою покладалася на підтримку й любов друзів, таку їй потрібну, щоб упоратися з важким випробуванням. Нещодавні дослідження довели, що фактично не лише кохання чоловіка, дружини або дітей додає наснаги залишатися сильними й уповільнює розвиток хвороби, але також у цьому допомагає проста любов та увага давніх і нових друзів.

Щодо харчування, то під час нещодавніх досліджень науковці виявили низку нових протиракових продуктів. До цієї категорії відтепер належать фрукти з великими кісточками, як-от сливи та персики. Нові дані щодо оливкової олії, активно рекомендованої в першому виданні, лише піднесли її статус до повноправної протиракової їжі, що ефективно допомагає боротися з багатьма онкологічними захворюваннями.

У двох нових дослідженнях учені точно встановили, скільки потрібно пити чашок зеленого чаю на день, щоб зменшити ризик рецидиву раку молочної залози або простати майже на 50 %. Нові природні підсолоджувальні продукти – акацієвий мед і кокосовий цукор, що мають низький глікемічний індекс, – уже з’явилися на ринку разом з агавовим нектаром. Про них ітиметься в Розділі 6.

У новому дослідженні також підтверджено важливість вітаміну D3 у профілактиці раку, зокрема у країнах, де брак сонячних днів призводить до того, що клітини шкіри не можуть синтезувати достатньо цього вітаміну взимку. Тому я більше уваги приділив зазначеній темі, надавши нові й точніші рекомендації.

Нарешті, з’явилася нова інформація про те, як різні способи готування їжі можуть зберігати або, навпаки, зменшувати корисні властивості протиракових продуктів.

Щоразу, коли я читаю лекцію, мені ставлять запитання про те, чи може мобільний телефон спричинити рак. Щоб відповісти на такі запитання, 2008 року я зібрав групу фахівців – онкологів, токсикологів, епідеміологів, фізиків. Ми опублікували звернення з низкою застережних заходів, спрямованих на безпечніше використання мобільних телефонів, які зараз стали невіддільною частиною нашого повсякдення. Звернення швидко отримало багато відгуків у всьому світі й у вересні 2008 року навіть стало предметом слухань у Палаті представників США, а також темою круглого столу, організованого Міністерством довкілля й Міністерством охорони здоров’я Франції у квітні 2009 року. Пропоноване видання узагальнює наукову літературу з цієї теми й повторює застережні заходи, які ви можете вжити, щоб безпечніше використовувати мобільний телефон.

Дослідження на тваринах чітко виявили зв’язок між низкою хімічних продуктів у нашому щоденному довкіллі та прогресуванням вже виниклих пухлин. До них належить бісфенол А, що міститься в полікарбонатних пластмасах (у пластикових пляшках багаторазового використання, пляшечках для дитячого харчування, пластиковому посуді для мікрохвильових печей і посуді з внутрішнім пластиковим покриттям, наприклад у консервних банках) і проникає в рідини, якщо їх нагрівати. Клітини раку молочної залози, зазнаючи дії бісфенолу А (БФА) в кількості, яку часто виявляють у крові людини, перестають реагувати на хіміотерапію. Порівнянні дані отримали в дослідженнях харчових добавок на основі неорганічних фосфатів (виявлені в солодкій газованій воді, промислово випечених харчових продуктах тощо), що сприяють прогресуванню недрібноклітинних форм раку легень. Вважаю, такі нові дані мають знати люди, які отримують лікування від цих форм раку.

На початку 2009 року в заяві Французького національного інституту раку та одному з досліджень Оксфордського університету дійшли висновку, що алкоголь у будь-яких дозах може збільшити ризик розвитку раку, навіть якщо це одна склянка червоного вина. Разом із професором Беліво з Монреаля та дослідником Мішелем де Лоржерілем, кардіологом, дієтологом і новатором середземноморської дієти, я висловив незгоду з цими висновками і свою позицію тут також докладно обґрунтовую.

З часу першого виходу у світ книжки «Антирак: новий спосіб життя» здійснено низку досліджень, що підтвердили її головну ідею – важливість «підґрунтя» нашого організму в запобіганні або стримуванні раку. Я додав інформацію про ці дослідження в різні розділи нового видання. Наприклад, в одній зі статей, опублікованій 2007 року в журналі «Nature», зроблено висновок, що рак можна розуміти як порушення рівноваги між раковими клітинами, що завжди «сплять», і природними засобами захисту, які за нормальних умов не дають їм прокинутися (див. Розділ 4). Такі дослідження наголошують на важливості підживлення та зміцнення цього «підґрунтя» – теми, що проходить червоною ниткою у книжці «Антирак». На мою думку, заходи зі зміцнення «підґрунтя» завжди мають іти поруч із загальноприйнятим лікуванням, що, поза сумнівом, залишається обов’язковим.

У 2007 році опубліковано звіт Всесвітнього фонду досліджень раку на 517 сторінках, який підбивав підсумок кількох тисяч наукових робіт. Висновок звіту збігався з головною думкою «Антираку», що принаймні 40 % захворювань на рак можна запобігти завдяки простим змінам раціону та фізичним навантаженням (не беручи до уваги чинників довкілля). В іншій доповіді, опублікованій 2009 року Французьким національним інститутом раку, зроблено такі самі висновки.

У двох інших великих епідеміологічних дослідженнях (перше виконували в 11 європейських країнах протягом 12 років (дослідження HALE), а друге – в одному з регіонів Сполученого Королівства (у ньому спостерігали за 20 000 осіб протягом 11 років)) повідомили ще неймовірніші результати: рівень смертності від онкологічних захворювань протягом періоду спостереження знизився на 60 % у людей, які перейшли на здоровий спосіб життя. Збільшення тривалості життя стало не єдиною користю: англійські дослідники дійшли висновку, що люди, які вели здорове життя, за біологічним віком були на 14 років молодші протягом усього періоду спостереження. Вони енергійніше працювали, мали злагодженіші стосунки в сім’ї, ліпше зосереджували увагу на чомусь і ліпше запам’ятовували інформацію, а також відчували менший фізичний дискомфорт. У своєму висновку вчені з Кембриджського університету пояснюють: «Отримано численні дані про те, що такі поведінкові фактори, як харчування, куріння, фізична активність, справляють величезний вплив на здоров’я».

Важливість обмеженого споживання рафінованого цукру та білого пшеничного борошна підтверджує новий аналіз, здійснений Американським інститутом жіночого здоров’я. Дослідження засвідчило, що зв’язок між ожиріння та раком молочної залози залежить від рівня інсуліну у крові, а отже, від рівня споживання цукру. Дослідження також довело, що цукор впливає на розвиток раку молочної залози може навіть більше, ніж гормонозамісна терапія.

У листопаді 2008 року в журналі «Cancer» опублікували статтю, яка наочно підтвердила доцільність порад, наданих у книжці «Антирак». За жінками з раком молочної залози й метастазами, поширеними на лімфовузли, спостерігали протягом 11 років після звичайного лікування. Упродовж цих років ті пацієнтки, які, крім медичного лікування, брали участь у програмі правильного харчування, достатнього фізичного навантаження й ефективного керування стресом, на 68 % знизили ризик летальності проти тих, хто отримав традиційне лікування (див. Розділ 9).

Ще одне ретельне дослідження 2008 року здійснив професор Дін Орніш із Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, довівши, що зміна способу життя, зокрема харчового режиму, рівня фізичного навантаження, а також зменшення рівня стресу, можуть буквально змінити експресію генів у ракових клітинах (див. Розділ 2).

Відколи опублікували «Антирак», я прочитав понад 100 лекцій у 15 країнах світу. Спілкуючись з людьми, які прийшли мене послухати, я багато дізнався про страх, що його ми маємо щодо раку, і, думаю, тепер добре розумію, що саме читачі вважатимуть найкориснішим у цій книжці. Простіше кажучи, ми звиклися з приреченістю на відчай. Рак ми сприймаємо як якийсь нещасливий білет у велетенській генетичній лотереї, як хворобу, що погано надається до більшості видів лікування, тому всі сподіваються на диво-ліки, винайти які можуть хіба що найбільші дослідницькі лабораторії.

Я добре усвідомлюю, що в цьому разі будь-який підхід, не зосереджений на традиційному лікуванні, ризикує отримати тавро такого, що подає «фальшиву надію». Однак знаю – дізнався із власного досвіду, коли постав перед необхідністю боротися зі своїм раком, – що такі думки забирають у пацієнтів багато сили, дуже потрібної для дій, маю на увазі, реальної сили, а не якихось там ілюзій. Налаштування на думки про свою безпорадність психологічно принижує хворого, небезпечне з медичного погляду і, що найважливіше, не має наукового підґрунтя. За останні 30 років наука зробила величезний поступ, продемонструвавши, що всі ми здатні захиститися від раку та зробити внесок у власне зцілення. Відмова висвітлювати таку здатність спричинилася б до фальшивої безнадії; багато хто відкинув оте фальшиве почуття, тому їм і подобається книжка «Антирак».

Мене дуже надихнув позитивний відгук багатьох фахових онкологів на головну ідею цієї книжки. У Європі професор Жан-Марі Андрійо, який очолює відділення онкології в Європейській лікарні Жоржа Помпіду, в інтерв’ю газеті «Le Monde» сказав: «Я страшенно багато почерпнув з цієї книжки. І знаєте що? Я змінив свою дієту. Уже навіть схуд на 6 кілограмів (13 фунтів)».

В Італії національна Ліга боротьби з раком схвалила книжку, розмістивши свій логотип на її обкладинку, та організувала прес-конференцію з нагоди її виходу в Римі в жовтні 2008 року. Ліга наголосила на важливості головної ідеї «Антираку» – зосередженості на заходах, що можуть запобігти захворюванню на рак, допомогти отримати якнайбільшу користь від традиційного лікування й мінімізувати ризик рецидивів.

У США професор Джон Мендельсон, президент Онкологічного центру М. Д. Андерсона, найбільшого центру з лікування та дослідження раку у країні, написав: «Я вважаю, що «Антирак» – дуже читна й науково аргументована книжка. Вона дає зрозуміти, що потрібно, щоб ужити випробувані на практиці заходи й запобігти захворюванню або зменшити ризик його рецидиву. Книжка також заповнює широку прогалину в наших знаннях про те, як пацієнти можуть подбати самі про себе й посприяти успішності традиційного лікування».

Відколи ця книжка вийшла у світ, я втратив кількох друзів. Дехто з них застосовував викладені в ній принципи щодо свого здоров’я. На превеликий жаль, ці методи та принципи не гарантують успіху в боротьбі проти раку. Мене глибоко зворушували їхні зізнання або зізнання їхніх родичів, що вони ніколи не шкодували про намагання скористатися порадами, викладеними у книжці. Один з родичів написав мені: «Аж до самого кінця вона відчувала, ніби тримає своє життя у власних руках». Я з полегшенням дізнався, що не заохочував до жодних фальшивих сподівань, і впевнився в переконанні, що навіть якщо моя протиракова програма не може претендувати (та й не претендує) на приборкання хвороби, усе одно вона допомагає жити далі незалежно від того, який буде результат.

Дуже багато хворих та членів їхніх родин надсилали мені повідомлення – особисто, електронною поштою або через мій блог – і свідчили про користь, отриману від книжки «Антирак» і викладених у ній порад. П’ятдесятирічний підприємець, не хворий на рак, сказав мені, що його життя дуже змінилося після того, як він почав пити зелений чай, додавати щодня в їжу куркуму (з чорним перцем!) і керувати своїм стресом за допомогою кардіокогерентності. Жінка, хвора на лімфому, написала мені, що вона читає й перечитує «Антирак» уривками перед сном, неначе книжечку, яку читають дитині, щоб та заснула. Хворий на рак простати інженер надіслав графік аналізів крові за останні три роки: його маркер активності раку простати (простатичний специфічний антиген) постійно знижувався, відколи він почав застосовувати принципи «Антираку», а його онколог уже неодноразово радив не робити операції, запланованої ще два роки тому. Тридцятидворічна жінка, що проходила курс хіміотерапії у зв’язку з рецидивом раку молочної залози, – ще дуже молода! – написала мені про позитивний вплив аеробіки, яку вона виконує, прочитавши розповідь Жаклін, що під час лікування почала займатися карате (див. Розділ 11).

Останнє й дуже особливе джерело мого задоволення – два онкологи, у яких я консультувався протягом багатьох років щодо свого лікування і які зв’язалися зі мною після того, як прочитали «Антирак». Вони запитали мене, як найкраще вповільнити розвиток їхніх пухлин, поліпшити «підґрунтя» та підвищити опірність організму. Я мав велику приємність скористатися плодами своїх досліджень і віддячити лікарям тим співчуттям, яке вони свого часу виявили щодо мене, коли я потребував його найбільше.

Я дуже пишаюся цим другим виданням. Перечитувати рукопис і правити текст було легко. Неодноразово я дивувався, помічаючи, що забув подробиці якогось конкретного дослідження чи історії, про які вже писав. Коли їх усі перечитував, то ще більше переконувався у правильності вибраного курсу, який, сподіваюся, допоможе мені й надалі залишатися здоровим. Того й вам бажаю!

Передмова

У кожному з нас спить рак. Як і всі живі організми, наше тіло постійно продукує дефектні клітини. Так народжуються пухлини. Однак наше тіло має також багато механізмів, що виявляють і приборкують ці пухлини. На Заході одна людина з чотирьох помирає від раку, а троє інших – ні. Їхні захисні механізми опираються хворобі, тому ті люди помруть з інших причин.

У мене рак. Уперше цей діагноз мені поставили 15 років тому. Я отримував звичайне лікування, рак перейшов у ремісію, але потім стався рецидив. Ось тоді я й надумав дізнатися про все, що може допомогти моєму тілу захиститися від хвороби. Як лікар, досвідчений дослідник і колишній директор Центру комплексної медицини в Піттсбурзькому університеті, я мав доступ до надзвичайно цінної інформації про природні підходи до запобігання й лікування раку. Ось уже 7 років я не підпускаю до себе хвороби, тому в цій книжці хочу поділитися з вами своїми науковими та особистими історіями.

Після хірургічної операції й курсу хіміотерапії я попрохав поради у свого лікаря-онколога:

– Що мені треба робити, щоб мати здорове життя? До яких варто вдаватися застережних заходів, щоб уникнути рецидиву?

– Не треба робити чогось особливого. Живіть нормально. Через деякий час робитимемо МРТ, і, якщо пухлина виникне знову, виявимо її на ранній стадії», – відповів провідний лікар, світило сучасної медицини.

– Але чи нема якихось вправ, що я міг би робити, якоїсь дієти, якої міг би дотримуватися, або ж, навпаки, треба уникати якихось продуктів? Може, мені змінити світогляд? – запитав я.

Відповідь колеги дещо мене спантеличила:

– Робіть, що заманеться. Вам ніщо не зашкодить. Але в нас немає жодних наукових доказів, що будь-які підходи можуть запобігти рецидиву.

Насправді ж мій лікар мав на увазі, що онкологія – це надзвичайно складна сфера, яка змінюється карколомно швидко. Йому вже важко було встигати за найсучаснішими діагностичними та терапевтичними процедурами. У моєму випадку ми використовували всі можливі медикаменти й усі визнані види лікування. За тодішнього рівня знань ми досягли межі. Однак щодо теоретичних питань – зв’язку між тілом і розумом та харчування, – моєму лікареві виразно бракувало часу або бажання досліджувати їх.

Цю проблему я знаю як університетський лікар. Заглибившись у свою сферу, ми рідко буваємо обізнані з фундаментальними відкриттями, нещодавно опублікованими у престижних наукових журналах, зокрема «Science» або «Nature», аж поки вони не стануть предметом масштабних досліджень на людях. Та все-таки ці великі відкриття дають нам змогу іноді захищатися ще задовго до того, як завдяки їм винайдуть нові препарати або схеми лікування, що стануть головними напрямками в медицині майбутнього.

Були потрібні місяці дослідницької роботи, щоб я почав розуміти, як зможу допомогти своєму організму захиститися від раку. Я брав участь у конференціях у США та Європі, на яких збиралися фахівці в галузі медицини, що досліджувала «підґрунтя» – опірність організму в лікуванні раку. Мені довелося покопатися в медичних базах даних і перелопатити масу наукових публікацій. Незабаром я усвідомив, що наявна інформація часто неповна й дуже розпорошена; тільки коли збираєш її докупи, вона набуває свого повного значення.

Саме зібрана в одне ціле величезна кількість наукових даних розкриває головну роль наших природних механізмів у боротьбі з раком. Завдяки надзвичайно важливим зустрічам з іншими лікарями та фахівцями, які вже працювали в цій галузі, я почав застосовувати отриману інформацію на практиці одночасно зі своїм звичайним лікуванням.

Ось про що я довідався: якщо кожен з нас має ракові клітини, тоді він також має організм, покликаний боротися з процесами, що сприяють розвитку пухлин. Тому кожен мусить використовувати природні механізми захисту свого тіла. Інші культури використовують їх набагато ефективніше, ніж наша західна культура.

Форми раку, від яких потерпають на Заході, наприклад, рак молочної залози, рак прямої кишки або простати, трапляються в Азії від 7 до 60 разів рідше. Водночас статистика свідчить, що в азійських чоловіків, які помирають у віці до 50 років не від раку, а від інших хвороб, виявляють стільки ж випадків передракових мікропухлин у простаті, як у чоловіків на Заході. Отже, щось у їхньому способі життя заважає цим мікропухлинам розвиватися. З другого боку, захворюваність на рак серед японців, які осіли на Заході, сягає нашого рівня вже за одне чи два покоління. Отже, щось у нашому способі життя ослаблює захисні механізми супроти цієї хвороби.

Усі ми живемо серед міфів, що підривають нашу спроможність боротися з раком. Наприклад, багато хто переконаний, що рак передається передусім спадково й не пов’язаний зі способом життя. Коли ж ми поглянемо на результати досліджень, то виявимо, що все навпаки.

Якби рак передавався здебільшого через гени, то рівень захворюваності серед нерідних дітей був би такий самий, що й у їхніх біологічних, а не названих батьків. У Данії, де ведуть докладний генетичний реєстр і відстежують походження кожної людини, дослідники знайшли біологічних батьків понад 1000 дітей, усиновлених під час народження. Висновки науковців, опубліковані у престижному «New England Journal of Medicine», змушують нас докорінно змінити думку щодо раку. Науковці виявили, що гени біологічних батьків, померлих від раку у віці до 50 років, не мають жодного впливу на ризик захворіти на рак для названих дітей. З другого боку, смерть від раку названого батька у віці до 50 років (який передає життєві звички, але не гени) збільшує ризик смерті від раку серед названих дітей уп’ятеро. Ця стаття доводить, що здебільшого саме спосіб життя впливає на схильність до раку. Усі онкологічні дослідження збігаються: фактор генів щонайбільше помітний у 15 % смертності від цього захворювання. Отже, немає жодної генетичної фатальності. Усі ми можемо навчитися захищатися від раку.

Потрібно сказати від самого початку, що на сьогодні немає якогось альтернативного підходу до лікування раку. Абсолютно безглуздо вдаватися до лікування цієї хвороби без найліпших підходів у традиційній західній медицині: хірургії, хіміотерапії, рентгенотерапії, імунотерапії й уже незабаром генетичної терапії.

Водночас дуже нерозумно покладатися лише на ці винятково технічні підходи й нехтувати природною здатністю нашого організму захищатися від пухлин. Ми маємо скористатися з цього природного захисту як у запобіганні хворобі, так і в підвищенні ефективності курсів лікування.

Далі я розповім вам про те, як мені довелося змінити свої погляди науковця, який цілковито нехтував природними захисними властивостями організму, і стати лікарем, що покладається передусім на ці природні механізми. Мій рак допоміг зазнати світоглядної еволюції. Протягом 15 років я завзято приховував свою хворобу. Мені подобається працювати нейропсихіатром, тому я дуже не хотів, щоб мої пацієнти почувалися зобов’язаними перейматися мною замість того, щоб дозволити мені їм допомагати. Так само, як дослідник і викладач, я не хотів, щоб мої ідеї й мою позицію вважали радше плодами мого власного досвіду, а не цілком наукового підходу, якого я завжди дотримувався. Як і кожен, хто хворіє на рак, я хотів повноцінно жити серед живих людей. Сьогодні я наважився говорити про це безпечно, але тепер переконаний, що для мене дуже важливо передати свою інформацію всім тим, хто схоче нею скористатися.

У першій частині пропонованої книжки я подаю нове бачення механізму раку. Воно ґрунтується на визначальній, але наразі маловивченій ролі імунної системи, на відкритті запальних механізмів, що лежать в основі росту пухлин, і можливості блокувати такі механізми, щоб вони не живилися новоутвореними судинами.

З цього нового бачення хвороби випливають чотири нові підходи. Будь-хто може запровадити їх практично, щоб сформувати – як для тіла, так і для розуму – власну протиракову природу. До цих підходів належать: (1) захист від порушень рівноваги в довкіллі, що почалися 1940 року та сприяють сучасній епідемії раку; (2) організація свого харчування, що зменшує кількість збудників раку й додає якнайбільше фітохімічних складників, які ефективно борються з пухлинами; (3) розуміння психологічних травм, що живлять біологічні механізми, наявні в ракових процесах, і зцілення від них; (4) налагодження зв’язку з нашим тілом і стимулювання імунної системи, яка заспокоює запальні процеси, що призводять до зростання пухлин.

Однак це не підручник з біології. Протистояння хворобі – це виснажливе внутрішнє переживання. Я не зміг би написати цієї книжки, якби не відчував знову й знову всі ті радощі й жалі, здобутки й невдачі, які роблять мене тепер набагато живішим, ніж 15 років тому. Ділячись ними, я сподіваюся допомогти вам віднайти шляхи до зцілення, щоб ви змогли надалі чудово мандрувати по життю.

Антирак. Новый образ жизни (92 стр.)

Я крайне сильно сомневаюсь, что излучение Bluetooth более безопасно, чем обычное излучение телефона – прим. релизёра

Источник: Экологическая рабочая группа, www.foodnews.org (125)

Абсолютно безвредные, но при этом очень мощные растительные препараты. В отличие от гомеопатических средств, они не содержат ни ядовитых, ни гормональных веществ. — Примеч. ред.

То же, судя по всему, верно и для опухолей. Родинки, например, являются опухолями. Они могут появляться, расти или исчезать, но при этом ведут себя цивилизованно. Они не вторгаются в прилегающие ткани более чем на несколько миллиметров и никогда не распространяются на другие органы и зоны тела. Это не «сорняки», они, как и цветы, даже могут обладать эстетической ценностью…

В Соединенных Штатах уровень заболеваемости раком молочной железы впервые за несколько лет уменьшился. Это случилось после значительного сокращения рекомендаций к приему гормонов в период менопаузы (28).

Таксол является одним из немногих препаратов, который все еще считается эффективным против метастатического рака груди, но помогает он менее чем в половине случаев, и у него есть противопоказания.

Ришар Беливо и биохимик Денис Гинграс, сотрудничающие вот уже двадцать лет, издали отлично иллюстрированную книгу, посвященную исключительно антираковым продуктам питания. Я настоятельно рекомендую ее (62).

фолиевая кислота и ее производные, витамин B9 – прим. релизёра

В той же самой брошюре я нашел список продуктов, допустимых во время химиотерапии». Этот список включал белый хлеб, разнообразные виды печенья, мороженое, молочные коктейли и даже коктейль из взбитых яиц с сахаром, ромом или вином! Моему удивлению не было предела — ведь это продукты с высоким гликемическим индексом и большим количеством несбалансированных животных жиров, которые непосредственно стимулируют воспалительный процесс! Ни на одной из девяноста семи страниц не было никакого упоминания о куркуме, зеленом чае, сое, малине или имунностимулирующих грибах!

Препарат липитор (липримар) является одним из самых прибыльных препаратов для фармацевтической промышленности. В период его максимальных продаж он приносил миллион долларов в час (девять миллиардов долларов в год).

Доклад Всемирного фонда исследования рака за 2007 год рекомендует употреблять не более 500 г красного мяса в неделю (90).

Сотрудники доктора Шивендры Сингха использовали концентрированные экстракты сульфорафана, соответствующие количествам, недостижимым при употреблении брокколи в пищу, — 20 чашкам брокколи 3 раза в неделю. Однако, как это обсуждалось ранее, мы знаем, что отдельный продукт питания менее эффективен, чем употребленный в составе пиши (98). Кроме того, мы знаем, что противораковое действие пищи многократно усиливается, если она комбинированная. Таким образом, вероятно, что, даже если уровень потребления будет составлять одну двадцатую от количества, использованного в питсбургских опытах, брокколи все еще будет обладать иммуностимулирующей и противометастазной активностью в сочетании с такими противораковыми продуктами, как чеснок, лук, томаты и оливковое масло. К сожалению, научные исследования требуют упрощения и экспериментальной чистоты, и они редко обращаются к изучению пользы таких комбинаций. В исследованиях, которые все-таки проведены, почти однозначно показано, что в питании, так же как и образе жизни, эффект комбинации факторов превосходит действие каждого из них поодиночке (99 — 107).

В 2006 году опубликованы две важные статьи, ставящие под сомнение уменьшение риска заболеть раком при потреблении в пищу рыбы (85, 86). Однако эти результаты могут быть оспорены, поскольку в анализ не включили обсуждение результатов таких широких исследований, как проведенные Европейским EPIC с участием 475 000 человек, которые подтвердили защитное действие более частого использования рыбы в рационе (87).

ЭПК — эйкозапентаеновая кислота; ДГК — докозагексаеновая кислота — омега-3-ненасыщенные жирные кислоты.

Я особенно благодарен Майклу Лернеру, Рэйчел Наоми Ремен, Давиду Шпигелю, Франсин Шапиро и Джону Кабат-Зинну за идеи, изложенные в этой главе. В значительной степени они были вдохновлены встречами с этими людьми и их книгами.

Фрейд, будучи первопроходцем, уже описал подобное явление, касающееся психологической травмы, которую он назвал явлением «шока/толчка» (machtraglich) (11).

В этом случае, в частности, различную степень активации наблюдали в отношении NF-kB, способствующего росту и распространению опухоли, о чем мы говорили в главе 4.

Три другие, опубликованные позднее работы, проведенные на кроликах, подтвердили действие трудно поддающегося контролю стресса, вызывающего чувство беспомощности, на прогрессивное развитие опухоли (15 — 17).

Ян Гоулер рассказывает историю своего необычного выздоровления в книге под названием «Вы можете победить рак». Медитация и строгая диета, основанная на натуральных продуктах, были далеко не единственными задействованными им ресурсами. Он также полагался на ряд психологических и психодуховных видов лечения. Но сам он, еще раз подчеркну это, приписывает свое выздоровление преимущественно внутреннему спокойствию.

Важно подчеркнуть, что в начале исследования у всех пациенток были аналогичные диагнозы и что кандидаток в группы поддержки выбирали наугад. Это делалось для того, чтобы потом не объяснять более продолжительную жизнь участниц группы изначально лучшим здоровьем или иным (позитивным) психологическим настроем.

С того времени проверке этой гипотезы было посвящено несколько исследований. В 4 из них были получены результаты, подобные результатам, полученным в Стэнфорде (23 — 26). Авторы 6 работ никакого эффекта не обнаружили. Но в 3 из этих 6 не удалось изменить в позитивную сторону и психологическое состояние пациентов, поэтому и увеличения времени выживания ожидать было нельзя. В общем, следовательно, есть 5 исследований, результаты которых показали увеличение времени выживания, и 3 исследования, в которых подобный эффект обнаружен не был (27 — 32). Давид Шпигель и его команда в недавно проведенных исследованиях с участием 125 больных наблюдали 3-кратное увеличение продолжительности жизни женщин — участниц групп поддержки, но только тех, у которых тестирование выявило отсутствие рецепторов эстрогена (33). Те же, которым давали тамоксифен или другие антагонисты эстрогена, не показали увеличения продолжительности жизни, связанной с участием в работе групп. Это наводит на мысль, что эти лекарства уже дали им ту степень защиты, которую может предоставить психологическое лечение. (В 1989 г., в момент публикации этой работы, антагонистов рецепторов эстрогена еще не было.)

Группа японских ученых из Научно-исследовательского института Центра рака Саитама подтвердила эти результаты десять лет спустя (37, 38).

Давид Серван-Шрейбер: Антирак. Новый образ жизни

Исключительно убедительные данные и сильные аргументы в пользу нашего энергичного участия в сохранении собственного здоровья путем укрепления естественных защитных сил организма. Эту книгу должен прочесть каждый, потому что ее простые рекомендации иногда могут спасти жизнь. Слово Давида Серван-Шрейбера особенно весомо: он обращается к нам, как пациент, в молодости столкнувшийся с раком, и как профессиональный нейробиолог, и как врач по призванию.

Джон Кабат-Зинн, профессор медицины медицинской школы Массачусетского университета, автор книги «Жизнь на грани полной катастрофы».

David Servan-Schreiber, MD, PhD

А NEW WAY OF LIFE

Давид Серван-Шрейбер

Антирак

НОВЫЙ ОБРАЗ ЖИЗНИ

РИПОЛ

КЛАССИК

Москва, 2010

УДК 616

ББК 55.6

С32

Перевод с английского О.Н. Агеевой, О. С Епимахова

Серван-Шрейбер, Д.

С32 Аитирак. Новый образ жизни / Д. Серван-Шрейбер;

. — М.: РИПОЛ классик, 2010. — 496 с.: ил.

ISBN 978-5-386-02111-5

Книга написана доктором медицины, врачом-нейропсихиатром и психологом, глубоко владеющим теорией и практикой своей специальности. Но перед нами тот редкий случай, когда читатель может полностью доверять автору, который в буквальном смысле ручается за написанное головой. Заболев одной из опасных форм рака — глиобластомой головного мозга и сделав свой выбор в пользу жизни, Давид Серван-Шрейбер уже более пятнадцати лет на профессиональном уровне занимается онкологией, изучая, анализируя и применяя на практике все возможности не только излечиться от рака. но и не допустить его возникновения. На своем собственном примере, на примере своих пациентов и пациентов своих коллег автор книги рассказывает, как это осуществить на основе самых современных работ теоретической и клинической медицины. В книге есть множество случаев из практики, захватывающие истории открытий и ссылки на ведущие научные издания, есть рецепты и таблицы, кривые и списки. Вы можете (и наверняка захотите) воспользоваться сведениями и рекомендациями, чтобы помочь себе и близким найти путь к здоровой жизни.

УДК 616 ББК 55.6

ISBN 978-5-386-02111-5

© 2007 Editions Robert Laffont

© Издание на русском языке. перевод на русский язык, оформление.

ООО Группа Компаний «РИПОЛ классик», 2010

Когда надежда исцеляет 11

Вступление 14

Предисловие 16

Предисловие ко второму изданию 22

Глава 1. Одна история 31

Глава 2. Ускользнуть от статистики 39

Глава 3. Опасность и возможность 50

Превращение в пациента 50

Я умираю? Невозможно… 52

С открытыми глазами 53

Изменение пути 56

Уязвимость 59

Спасать жизнь до ее последнего часа 60

Глава 4. Слабые места рака 63

Часть 1. Стражи организма: могучие клетки иммунной системы 64

Разрушительное действие клеток S180 64

Мышь, неподвластная раку 65

Таинственный механизм 68

Клетки-киллеры – противораковый спецназ 70

Держим рак в узде 71

Природа не читала наших учебников 73

Часть 2.Рак: рана, которая не заживает 77

Двуликое воспаление 77

Скачать аудиокнигу Антирак. Новый образ жизни — Давид Серван-Шрейбер

Прежде чем скачать аудиокнигу Антирак. Новый образ жизни бесплатно торрент в mp3, прочти описание: Заболеваемость раком растет во всем мире угрожающими темпами. Есть мнение, что каждый четвертый из ныне живущих европейцев умрет от рака. Без ужаса трудно смотреть на толпы пациентов в онкодиспансерах. Если при этом есть какая-то возможность предотвратить этот страшный недуг или помочь своему организму в борьбе с ним, то пренебречь такой возможностью было бы большой ошибкой.
Американский учёный-нейрофизиолог и врач-психотерапевт Давид Серван-Шрейбер, лично столкнувшись с раком головного мозга, исследовал и описал механизмы развития онкологических заболеваний, защитные силы нашего организма, которые могут ему препятствовать, а также образ жизни и факторы окружающей среды, оказывающие влияние на вероятность возникновения и ход развития болезни.
О том, что каждый из нас может сделать, чтобы избежать встречи с раком или существенно повысить свои шансы в борьбе с ним, автор рассказывает, опираясь на результаты огромного числа исследований, проведенных за последние 10-15 лет учеными в разных странах. Многие из этих результатов еще не успели стать широко известными в медицинской среде, но это не умаляет их обоснованности и важности.
Книга написана вполне доступным и даже увлекательным языком, в то же время изложение фактов дано с научной точки зрения достаточно точно и корректно, оно сопровождается ссылками на конкретные источники, цифрами и графиками.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *