Колодиевка тернопольская область монастырь

Колодіївські монахи зцілюють від хвороб

06.06.2008 | Категорія: Волинь | Опубліковано: lapiy

Церква св. Димитрія

Останнього вівторка кожного місяця у церкві св. Димитрія, що у селі Колодіївка Підволочиського району, моляться за оздоровлення. Служба Божа у церкві починається вранці і закінчується далеко по обіді, а проводять її священики із монастиря св. Теодора Студита, що діє поряд з храмом. Особливістю вівторкових молебнів є те, що після загальної відправи починається спеціальна служба, так звана “вичитка” – отці виганяють з душ прочан злих духів. Під час вичитки, за свідченням очевидців, з деякими людьми коїться щось неймовірне – на вигляд цілком фізично і психічно здорові, вони раптом починають кричати не своїми голосами, шиплять, виють, гавкають, кукурікають…

Приїжджають і недобрі люди

До Колодіївки мене привела банальна цікавість. Знала, що після довгої перерви курси екзорцизму (вигнання диявола) відновили у Ватикані. В Україні такою практикою займається зовсім небагато священиків: кілька – у Києві, один – у Львові. Дефіцит спеціалістів пояснюється просто: священик, який виганяє злого духа, повинен мати особливий талант для цього заняття. У теології про таких згадують як про людей з ознаками дарів Святого Духа. Окремі колодіївські священнослужителі, насамперед – ігумен монастиря ієромонах Григорій Планчак, як запевняють місцеві жителі, наділені саме такими унікальними здібностями.
На під’їздах до невеликої церкви у псевдоготичному стилі, де вже розпочалася служба Божа, – десятки автомобілів і автобусів з номерами ледь не з усієї України. Усі приїжджі не можуть вміститися всередині храму, тому більшість стоїть надворі. Багато людей приїхали з дітьми. Довкола церкви сидять священики, сповідаючи сотні прочан.
– Декого, особливо тих, хто живе поряд з церквою, нелюдські вигуки страшать, – розповідають місцеві жінки. – Але коли людина здорова, то вона не розуміє хворого, який чіпляється за соломинку, щоб одужати. Якби монахи людям не допомагали, то так багато народу тут не було б, тому вважаю, що один день на місяць можна потерпіти. До нас усілякі люди приїжджають, і не всі з добром. Дехто робить капості – вішає на дерева якісь дивні предмети, підкидає на подвір’я колодки з ключами і без ключів… Коли таких схоплять за руку, то вони кажуть: “Ми нічого поганого не зробили!” А навіщо тоді залишати ці речі?

Пожертвування очищають спеціальною молитвою
Люди зауважили: відколи вони тут оселилися (чоловічий монастир заснований у 1995 році стараннями Глави Української греко-католицької церкви Любомира Гузаря), село перестали мотлошити природні стихії – грізні буревії і грози з блискавицями, від яких потерпають сусідні села. Відносний спокій панує і на побутовому рівні. Оскільки через виняткову замкнутість представників ордену Теодора Студита отримати коментар безпосередньо від них не вдалося, довелося послуговуватися одкровеннями місцевого люду. У поштовому відділенні розповіли: якось отець з монастиря зайшов розрахуватися за електрику, і його прямо запитали, чи не затримується, бува, нечисть у селі? Священик відповів, що злі духи відправляються за “прямим призначенням” – у пекло. Поділився також секретом: гроші, які прочани жертвують на церкву, священики мусять очищувати спеціальною молитвою. “Бачили б ви, — повідомив отець, – як крутить портретами на деяких купюрах…” Почула я на пошті й про кілька випадків чудодійних зцілень. Дев’ятирічній доньці місцевих жителів відняло ноги, коли вона ступила на землю з водою, якою обмивають покійника. Лікував дівчинку священик з монастиря, і за кілька сеансів повернув дитині здоров’я. Другий священик допоміг селянинові у важкій хворобі, третій “вигнав біса” з жадібного до грошей 23-річного хлопця…
Подібних історій у Колодіївці можна почути безліч. Лише затяті скептики не вірять у силу зцілюючих молитов, більшість же людей їдуть до села, запасаючись великим терпінням і вірою – головними умовами фізичного і духовного одужання.

Діти хворіють через… покемонів
Біля джерела Пресвятої Богородиці, що б’є із землі метрів за чотириста від церкви св. Димитрія, львів’янка Анна “вигулювала” у студеній воді двох маленьких синів – 6-річного Дениска і 4-річного Максимка.
– Ми два роки поспіль щомісяця приїжджаємо сюди просто з профілактичною метою, – відповіла жінка на запитання, чи не боїться простудити дітей. – Діти, слава Богу, нічим не хворіють, бо у цій воді загартовуються, ще й вдома її п’ють. Всіх своїх трьох дітей народила за допомогою кесаревого розтину. Після того, як у сімнадцять я народила дочку, не могла підняти щось важче за три кілограми. Коли мав народитися Дениско, всі рідні молилися за його і моє здоров’я. І після операції я змогла самотужки витягнути на горище два 20-кілограмові мішки солі… Великі застереження були, коли завагітніла третьою дитиною. Казали всі: “Не можна, ти помреш!” Але все минуло добре, бо я жила з великою вірою у Бога. Я впевнена: злі мультиплікаційні герої – покемони, Бетмени на светриках, ріжки на шапочках – усе це шкодить дітям.
Буваючи не раз на вичитках, Анна часто спостерігала, які дива відбуваються у церкві з маленькими дітьми. Вони блюють, плюються, тупають ногами, як коники.
Про джерело Пресвятої Богородиці існує гарна легенда, яку вважають чистою правдою. Матінка Божа начебто проходила колись у цьому місці і сіла відпочити у затінку старої верби. Там, де вона ступила, забило джерело з чудодійною водою. П’ять років тому Божа Матір явилася тут знову двом дівчатам, і біля джерела облаштували красиву капличку з великим образом Богородиці.

Замахнулася на священика лавкою
Нарешті про найголовніше – вигнання злих духів. Спеціальна проповідь о. Йосафата тривала майже годину. Священик промовляв, диякон з кадилом обкурював передні ряди прочан. Хвилин через тридцять після початку служби з натовпу у храмі почулися дивні звуки. Це не було кукурікання чи вовче виття, але й людські звуки мало нагадувало. Через тисняву роздивитися, хто видає моторошні вигуки і стогони, не вдалося, але, судячи з усього, це жінки. Втім, очевидці розповідають, що під час таких молитов голоси “втрачають” стать: буває, що юна дівчина реве до священика грубим басом, а кремезний чоловік “пускає півня”. Згадалася почута від жительки Колодіївки історія, коли молода красива жінка, мов пір’їнку, схопила важезну церковну лавку і замахнулася нею на проповідника. Така метаморфоза сталася з панянкою після того, як священнослужитель лише приклав до її губ розп’яття…
Хтось, можливо, скаже: надворі третє тисячоліття, Інтернет, мобільний зв’язок, а тут – мракобісся, середньовіччя якесь… Але молитви за оздоровлення реально повертають людям здоров’я. Якщо хворим не зараджує один “сеанс”, родичі записуються у монахів на додаткові прийоми. У Колодіївці напам’ять цитують слова харизматичного ігумена монастиря о. Григорія Планчака: “Бог закликає нас у ці часи великих труднощів і скорбот дивитися на все, що відбувається, духовними очима. Через кожну, навіть найстрашнішу подію, Бог до нас промовляє: “Я – двері. Хто увійде крізь мене – спасеться”.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
Фото автора

Біля джерела Пресвятої Богородиці завжди людно

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *